Поиск по этому блогу

21.7.16

Юрко Іздрик та Ірина Цілик





Alternative content

скачати на Cpod.Co



9 червня у Херсоні відбулася презентація нових книжок Юрія Іздрика «Summa» (у співавторстві з Євгенією Нестерович) і поетичної збірки Ірини Цілик «Глибина різкості».


“Юрій Іздрик сприймає цей тур як особисту трагедію, так як він давно вже веде досить усамітнений спосіб життя, вважає себе мезантропом. Довилося іхати в тур, так як потрапив у фінансове рабство. А сам тур для ньгого то «відстійник» і «адський ад».
Ірина Цілик читала вірші про своє дитинство, сім’ю, «скелети в шафі», про «в’єтнамки та берці», про стосутки з чоловіком, який зараз знаходиться на війсковій службі, і з яким, до речі, вона зустрілася у цьому турі на добу після довгої розлуки…
Про вірші. Юрій почав писати вірші після 50 років, як зав’язав з бухлом. В тебе є лише 4 строфи, щоб завоювати прихильність. Якщо не встиг — вже пропав. Іздрик вже давно практикує щоденне написання віршів. Цей вірш був написаний в цьому турі і в нашому місті, у Херсоні…
Позбуваюся зору, слуху, чутливості дотику
Відповзаю за межі зони доступу
Залишаю при собі лиш внутрішній спротив
Непевну надію на милість Господа
Бо на Схід блокпости, а на Захід митниці
Кожен хоче знати хто ти, звідки, куди ти
А я собі вибрав маршрут простий, як обітниця
Залишатися вдома і нікуди не виїздити
Бо поза домом пустка, прірва, морок
Пульсуючі згустки якоїсь дійсності
А мені вже за 30 і давно вже за 40
І мені вже в цей світ не дуже віриться
Але вірится в милість і благість десь на бекграунді
Вірится в остатночну чесність особистої смерті
Я відійду так, як відходять праведники
Я дозволю себе змити і безслідно зовсім стерти…”



Повністю текст про подію тут

фото – джерело


Комментариев нет:

Отправить комментарий